Знають тебе, знають про нас.
Ми перев’язані стрічкою.
Ловиш людей, злови мене хоч раз.
Бо ж я прикинуся річкою.
У твоїх руках – час біжить,
Як вода, розмиває мої береги.
У твоїх очах – світ, то моя біда,
Я сама прилетіла сюди.
Ріками, росами, дрібними сльозами
Опаду, опаду.
Мало тебе, малюю на собі
Твої заплутані лінії.
Просто дивись і знай, що у душі –
Світ мій здригнувся від повені.
У твоїх руках – час біжить,
Як вода, розмиває мої береги.
У твоїх очах – світ, то моя біда,
Я сама прилетіла сюди.
Ріками, росами, дрібними сльозами
Опаду, опаду.
Я тобі дякую, стрілися просто ми
На біду, на біду…
Як велика Антарктида,
Я за мить розтанула.
Ти вже маєш інші крила.
Я ж тебе ніколи би не зрадила.
Я ж тебе ніколи би…
Я тобі дякую, стрілися просто ми
На біду, на біду…
