Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене
Знаєш, даремно, я все давно відчула
П’ю мед із вином
Бережу ті останні сили тіла
Бо твоя любов тягне нас на дно.
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах
Дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі.
Сніг попелом став
Знала я, не даремно
Пізно і темно
Страшно іти кудись одній
Ти будеш мій ще на мить
Не бажаєш зла
Напевно, краще нам піти у свої світи.
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах
Дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі.
А пробачати було нічого, я так собі,
Гралася мов дитина від щастя і аж до відчаю
Я здогадувалась, що не єдина
Мучила себе протиріччями
Я не знала, що любов не завжди буде вічною.
3…2…1…
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах
Дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі.
Ти пробачав мене
Та чому ж болить, все на Землі мине,
Тож нехай горить!