Розбитими колінами ввіпершись об асфальт
Повільно сходить сонце із перших шпальт
Ловлю оком, точніше його краєм
Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці
Твої руки... із них проростають квіти
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки
Бути тобою, чи жити в своє?
Якщо в самоті моїй щось таки є...
Бути тобою, чи жити в своє?
Якщо в самоті моїй щось таки є...
Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: "Не ставайте рабами людей!"
На коліна трави лягає тінню день
Щоб долистати-доспівати свою "Книгу Пісень"
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці
Твої руки із них проростають квіти
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки
Бути тобою, чи жити в своє?
Якщо в самоті моїй щось таки є...
Бути тобою, чи жити в своє?
Якщо в самоті моїй щось таки є...
Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: "Не ставайте рабами людей!"
На коліна трави лягає тінню день
Щоб долистати-доспівати свою "Книгу Пісень"
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці
Твої руки із них проростають квіти
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки