Знаєш, коли ти ішов,
Я стояла отут божевільні чотири хвилини.
Потім дістала з кишені, відкрила
Свої заляпані соусом крила,
На них записала останні новини
Про те, що насправді ти – зовсім не Бог,
І твоїх гріхів стане на двох.
Ти – трохи холодний, а зазвичай
Такі люблять каву, а я – чай.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Знаєш, чотири хвилини – це більш, ніж достатньо,
Щоб щось народилось, а потiм не стало...
Просто коли ти зник за стіною,
Я раптом збагнула: комусь за спиною
Твоєю так само.
Підозрюю, в тебе звичайне ім'я,
І нею ніколи не стану я.
В тебе хриплий бас, а такі найчастіше
Наспівують джаз, а я – щось інше.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Але мені подобається, як ти ідеш.
Чотири хвилі не стануть вічністю,
І взагалі – не в тому річ...