Ось на фото ми — купуємо квиток.
Поїзд їде в один бік, в плеєрі — Том Йорк.
Ти ховаєш світлі локони під капюшон.
Я давно таку шукав, інший хтось — знайшов.
Моє правило без виключень — лёді варті вибачень.
То ж, мій ангел витончений.
Пробач.
Не бажала зла мені, та всі квіти зламані.
В залі залишаюсь, як глядач.
Так буває, тебе вбиває та, якій ти присвятив усі пісні.
Лід в бокалах, кохання — спалах, але все, що залишається мені:
"Вибач, але ні. Вибач, але ні.
Вибач, але ні. Вибач, але ні".
Ось на фото сніг — він твій слід краде.
Ти поїхала давно, в плеєрі — Шаде.
Спогади не зміниш, як старий світшот.
Я давно тебе шукав, інший хтось — знайшов.
Моє правило без виключень — лёді варті вибачень.
То ж, мій ангел витончений.
Пробач.
Не бажала зла мені, та всі квіти зламані.
В залі залишаюсь, як глядач.
Так буває, тебе вбиває та, якій ти присвятив усі пісні.
Лід в бокалах, кохання — спалах, але все, що залишається мені:
"Вибач, але ні. Вибач, але ні.
Вибач, але ні. Вибач, але ні".
Так буває, тебе вбиває та, якій ти присвятив усі пісні.
Лід в бокалах, кохання — спалах, але все, що залишається мені:
"Вибач, але ні. Вибач, але ні.
Вибач, але ні. Вибач, але ні".